Профспілка "Захист Праці" (UNI, IUF)

INDEPENDENT TRADE UNION "ZAKHYST PRATSI" (UNI, IUF) tel. +380 50 358 71 48

Archive for 12.04.2016

Андрій Іщенко: до питання нового Трудового кодексу стосовно комісій з трудових спорів

Posted by workres на 12 Квітня, 2016

ищенко

Андрій Іщенко, координатор Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист праці»

5 недоречностей нового трудового кодексу стосовно комісії з трудових спорів

Засадничі принципи функціонування комісії з трудових спорів в діючому Кодексі законів про працю та проекті Трудового Кодексу України (реєстр № 1658 дооп. від 20.05.2015 р.). Пропозиції незалежного профспілкового руху.

В трудовому законодавстві України одним з найважливіших елементів досудового захисту прав найманого працівника та врегулювання індивідуального трудового конфлікту є колегіальна комісія з розгляду трудових спорів на кожному окремому підприємстві. Вкрай важливо саме зараз, коли йде робота над вдосконаленням проекту нового трудового кодексу, розглянути суттєві відмінності в діючому КЗпП та проекті Трудового кодексу України (реєстр № 1658 дооп. від 20.05.2015 р.) та виробити пропозиції незалежного демократичного руху щодо усунення найбільш одіозних фрагментів законодавчої ініціативи депутатів ВР Папієва, Гройсмана та Денисової.

1. Право формування комісії з трудових спорів.
В діючому КЗпП правом формування комісії з трудових спорів наділено загальні збори або конференцію трудового колективу з числом працюючих не менше 15 чоловік [ст.223 КЗпП]. В проекті ТКУ №1658 таке засадниче право у трудового колективу беззастережно відбирається і комісія може бути сформована лише шляхом погодження такого права між роботодавцем та виборним органом первинної профспілкової організації [ст.383 ТКУ №1658].
Що це означає? Це фактично означає, що роботодавець може завжди блокувати ініціативу по створенню комісії з трудових спорів, не погоджуючись на її створення.
Нами пропонується усунути цю серйозну недоречність і повернутись в проекті нового кодексу до діючої норми, коли будь-який трудовий колектив з чисельністю не менше 15 чоловік має цілком закономірне право сформувати комісію з метою мирного досудового врегулювання індивідуальних трудових конфліктів на своєму підприємстві.

2. Порядок утворення комісії з трудових спорів.
Необхідно зазначити, що комісія по трудових спорах в діючому КЗпП обирається загальними зборами всього трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш 15 чоловік, а кількість робітників даного підприємства у складі комісії повинна бути не менше половини її складу [ст.223 КЗпП]. Натомість в проекті ТКУ №1658 з процесу утворення комісії з трудових спорів цілісний трудовий колектив фактично усувається, а комісія формується в результаті паритетної кількості представників роботодавця, що призначаються прямим адміністративним наказом та працівників через первинну профспілкову організацію [ст.383 ТКУ №1658].
Отже, як ми бачимо, мова йде про суттєве необґрунтоване переформатування принципів формування персонального складу комісії з трудових спорів на користь роботодавця. Якщо в діючому КЗпП кількість членів комісії з трудових спорів, що представляють трудовий колектив не могла бути менше 50 відсотків комісії, то тепер їх кількість у відсотковому відношенні чітко обмежена 50 відсотками від усього складу комісії. Таким чином, склад комісії з трудових спорів в проекті ТКУ №1658 у порівняні з діючим кодесом перерозподіляється на користь роботодавця, за яким жорстко закріплюється право адміністративно призначити половину членів (!!) комісії, а інша половина формується через первинну профспілкову організацію або через загальні збори працівників. Отже, мусимо констатувати, що роботодавець отримує контрольний пакет в 50 відсотків для голосування комісії з трудових спорів і може через адміністрацію підприємства впливати на персональний склад комісії від працівників.
Наша пропозиція визнати такий порядок формування комісії з трудових спорів в проекті ТКУ №1658 вкрай небезпечним та соціально несправедливим, що апріорі ставить роботодавця у виграшну позицію при розгляді через комісію з трудових спорів будь-якого індивідуального трудового конфлікту працівника і того самого роботодавця. Ми пропонуємо залишити право на формування комісії з трудових спорів за загальними зборами трудового колективу з обов’язковим урахуванням рівного представництва трудового колективу в цілому, роботодавця і первинних профспілкових організацій працівників – одна третина членів комісії від кожної сторони. У разі відсутності первинних профспілкових організацій на конкретному підприємстві, в організації чи установі, право на представництво однієї третини членів комісії від профспілок додатково переходить до загальних зборів трудового колективу.

3. Компетенція комісії з трудових спорів.
В діючому КЗпП визначено, що комісія по трудових спорах є обов’язковим первинним органом по розгляду трудових конфліктів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях за винятком деяких спеціально окреслених випадків, які стосуються виборних платних посад в громадських чи інших об’єднаннях громадян [ст.221 КЗпП] чи суддів, працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури [ст.222 КЗпП]. Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченню десяти днів, передбачених на його оскарження [ст.229 КЗпП]. Натомість спостерігаємо, що проект ТКУ №1658 фактично відмовляється від обов’язковості розгляду комісією індивідуальних трудових конфліктів на підприємстві, ніде прямо не вказуючи на це. Крім того, в проекті вказується, що рішення комісії з трудових спорів є обов’язковим для сторін індивідуального трудового спору, проте… підлягає лише «добровільному виконанню у строк, визначений рішенням» [ст.392 ТКУ №1658].
Отже, по суті мова йде про розмитість компетенції комісії з трудових спорів та необов’язковість виконання її рішень. Пропонується зберегти норми діючого КЗпП щодо обов’язковості розгляду скарг працівників в первинному досудовому органі на підприємстві та обов’язковість виконання рішень комісії з трудових спорів, якщо вони не скасовані судом.

4. Порядок прийняття рішень.
Діючий КЗпП передбачає прийняття рішень комісією по трудовим спорам більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні [ст.227 КЗпП]. Водночас проект ТКУ №1658 передбачає, що у разі незгоди хоча б одного з членів комісії з рішенням, що пропонується до прийняття, воно вважається неприйнятим [ст.389 ТКУ №1658].
Як бачимо, в даному випадку йдеться про те, що за цим принципом проекту ТКУ №1658 жодна комісія з трудових спорів в Україні не зможе прийняти рішення на користь працівника у конфлікті з роботодавцем, бо на засіданні комісії завжди буде представник від роботодавця, який голосує проти цього рішення.
Пропонується зберегти норми діючого КЗпП та категорично відхилити порядок фактичного блокування будь-яких рішень на користь працівника у конфлікті з роботодавцем.

5. Правомочність засідань комісії з трудових спорів.
Діючий КЗпП прямо встановлює правомочність засідання комісії, якщо на її засіданні присутні не менше двох третин обраних до її складу членів [ст.226 КЗпП]. Депутатський проект нового ТКУ №1658 начебто пом’якшує цю норму, передбачаючи правомочність засідання комісії, якщо на ньому присутні не менше половини представників в комісії, проте далі уточнює: «якщо на ньому присутні не менше половини представників, які входять до складу комісії з трудових спорів від кожної зі сторін» [ст.389 ТКУ №1658].
Отже, законопроект ТКУ №1658 і в цьому випадку майже унеможливлює кворум на комісії з трудових спорів, адже достатньо «захворіти» лише частині призначених роботодавцем представників і засідання комісії вважається неправомочним і не може прийняти ніяких рішень.
Нами пропонується пом’якшити навіть норму діючого КЗпП і вважати засідання комісії з трудових спорів правомочним у разі присутності простої більшості від її складу.

Таким чином, ми розглянули лише декілька недоречностей законопроекту ТКУ №1658 від депутатів Папієва, Гройсмана та Денисової, що стосуються лише функціонування комісії з трудових спорів і сформували пропозиції демократичного незалежного профспілкового руху, які і пропонуємо врахувати при доопрацюванні законопроекту.

 

Posted in Захист праці, ТРУДОВИЙ КОДЕКС, Ukrainian trade unions | Leave a Comment »

Відомий правозахисник Олександр Палій аналізує небезпеки нового Трудового кодексу

Posted by workres на 11 Квітня, 2016

палий

Олександр Палій,
соціальний журналіст та аналітик

Порівняльний аналіз деяких прав працівників в контексті діючого Кодексу Законів про працю та проекту Трудового Кодексу України, ухваленого Верховною Радою України в першому читанні
(тези доповіді на Круглому столі у Дніпропетровську)

Вже більше десяти років українське суспільство періодично збурюється хвилями новин про спроби прийняти антинародний проект Трудового Кодексу України. Саме стільки часу соціальні партнери профспілок – роботодавці та органи державної влади (які представляють де-факто інтереси роботодавців) намагаються протягнути через Парламент новий кодекс, що буде регулювати правові відносити у сфері найманої праці.
Варто зазначити, що певним покращенням в проекті Трудового кодексу України, що зараз готується до другого читання в Верховній Раді України у порівнянні з первісним проектом понад 10 років назад, суспільство має завдячувати принциповій і жорсткій позиції профспілкового руху. Нехай і не вдалося профспілкам провести загальнонаціональний страйк чи навіть масову акцію протесту, проте вони максимально використали весь інструментарій для недопущення ухвалення відверто антипрофспілкового кодексу, як це сталося, наприклад, у Росії.
Хотів би привернути увагу на декілька важливих моментів, по яким найчастіше відбувається порушення прав працівників, особливо тих, що є профактивістами або мають неприязні стосунки з роботодавцем або його представниками. Найбільш поширені випадки – поява на роботі у нетверезому стані, дискримінація тимчасово непрацездатних працівників…
1) Стаття 73 проекту ТКУ дає можливість відсторони від роботи без збереження заробітної плати працівника, що знаходився у стані алкогольного сп’яніння. У разі ж, якщо він надасть медичний висновок, що був тверезим, роботодавець зобов’язаний компенсувати йому зарплату, виходячи з середнього її розміру. Стаття сама по собі дискримінаційна по відношенню до деякий професій, таких, наприклад, як дегустатор вин, а також професій, де вживання алкоголю передбачено протоколом тощо. Вона дозволяє роботодавцеві маніпулювати положеннями цієї статті для забезпечення повної лояльності працівника. Навіть за умови, якщо медична експертиза доведе, що працівник не був у стані алкогольного сп’яніння йому виплатять лише середній розмір його заробітної плати. Роботодавці можуть ефективно проводити свої маніпуляції напередодні підвищених виплат, щоб зайвий раз довести «незручним» працівникам, що «роботодавець завжди правий. Хоча варто і зазначити, що статтею передбачений так званий «виробничий фактор», однак питання, що саме слід під ним розуміти є доволі дискутабельним.
КЗпП в цьому контексті в статті 46 передбачає також відсторонення від роботи працівника, що був щоправда у нетверезому стані (категорія більш ширша, ніж передбачена в ст. 73 проекту ТКУ). Проте вона не конкретизована, хоча варто відзначити, що в статті 111 КзПП передбачено, що при невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи. Таким чином, якщо працівник доведе, що він не був у нетверезому стані, роботодавець змушений буде виплатити йому всю заробітну плату, бо невиконання норм виробітку тоді буде вважатися з вини роботодавця, оскільки саме він ухвалив рішення про відсторонення працівника. У той же час в статті 113 КЗпП обумовлюється, що оплата простою не з вини працівника здійснюється з розрахунку середньої заробітної плати. Все залежить від трактування та норм колективних договорів, якщо розв’язання таких питань в них передбачені.
Як бачимо, згадане питання краще виписане в проекту ТКУ, однак цим самим суттєво звужує можливості колективно-договірного регулювання з урахуванням специфіки підприємств і професій.
Разом з тим редакція статті в ТКУ значно полегшує життя працівникам, що змушені вживати ліки зі змістом алкоголю, оскільки повністю знімає з них відповідальність.
2) П. 5 статті 40 КЗпП передбачено можливість звільнити працівника, що тимчасово втратив працездатність у разі його нез’явлення на роботу більше 4 місяців підряд. Щоправда, відразу зазначається, що це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації, схожа норма міститься і в статті 106 проекту ТКУ.
В статті 94 проекту ТКУ вищезгадана норма про «4 місяці» фактично продубльована, проте з деякими особливостями.
З позитивів варто відмітити право хворих на туберкульоз на залишення на роботі, крім випадків, коли характер роботи протипоказаний таким хворим. А це тривалість лікування більше 4 місяців, вона може сягати і 9 місяців, і року. В той же час в аналогічній нормі КЗпП хоч і не було так чітко виписано права хворих на туберкульоз, зазначено, що звільнення неможливе і понад 4 місяців невиходу на роботу внаслідок непрацездатності через специфіку хвороби. При цьому КЗпП направляє нас до відповідного законодавства. Плюси цієї норми КЗпП у тому, що список хвороб у такому випадку може бути ширшим, мінуси – такий перелік хвороб визначається законодавством, а не Законом, що дає право Уряду чи МОЗ корегувати такий перелік на власний розсуд будь-коли.
Разом з тим в проект ТКУ містить новації, які викликають справедливе обурення у профспілок – в статті 61 проекту встановлено особливості трудових відносин, встановлених на строк до двох місяців. Нормами цієї статті дозволяється (підпункт 2 пункту 2) звільняти працівника шляхом розірвання строкового трудового договору у разі нез’явлення працівника на роботу протягом більше двох тижнів підряд, у тому числі внаслідок тимчасової непрацездатності.

3) Відповідно до статті 99 проекту ТКУ у разі призову на військову (альтернативну) службу працівника, роботодавець зобов’язаний розірвати з ним трудові відносини. В статті 250 проекту ТКУ зазначено, що за військовослужбовцями зберігається робоче місце протягом року, а в окремих випадках і понад рік. Проте якщо уважно подивитися на пункт 3 цієї статті, то виявиться, що це стосується тих працівників, які мобілізовані на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації і т.п. Що це за такий особливий період, незрозуміло. І як в нашій країні йде війна без оголошення військового стану ми теж знаємо. Так само і тут є всі можливості для маніпулювання. Щоправда, в п.2 цієї ж статті зазначено, що працівники мають гарантії та компенсації відповідно до спеціальних законів. Перелік законів там наводиться. Можливо, мова йде про призов працівників у звичайній ситуації. Проте чому не виписати гарантії збереження робочого місця, а відсилати до інших законів, які легко потім змінити чи призупинити їх дію, наприклад, Законом про Державний Бюджет України всупереч статті 22 Конституції України? В КЗпП в статті 119 ця норма прописана практично так само. Проте якщо це в КЗпП це якось компенсується нормою статті 197 про надання працездатній молоді віком до 28 років першого робочого місця, то в проекті ТКУ такого взагалі не знаходимо. То ж де покращення?
4) В умовах, коли наша країна еволюціонувала від правового нігілізму до правового невігластва, конкретизація словосполучення «Виборний орган профспілкової організації» має вагоме значення. Ми всі бачимо масові випадки, коли норми законодавства спритні юристі роботодавців трактують так, як їм заманеться, то ж навіщо залишати прогалину у цьому питанні? А проблема полягає ось у чому. В переважній більшості профспілкових організацій в Україні обирається два виборних органи – профспілковий комітет і ревізійна (або контрольна) комісія. Таким чином, це дає можливість роботодавцю маніпулювати нормами ТКУ і направляти свої подання на звільнення працівників до ревізійних комісій. І на жаль, така практика була, хоч ці випадки і поодинокі. Ревізійні комісії мають діяти відповідно до статутів профспілок і права давати згоду або відмову на звільнення працівників – членів профспілки у них апріорі немає. Чому законодавець ігнорує пропозиції профспілкових організацій, якими пропонувалося написати «уповноважений виборний орган профспілкової організації» – не зрозуміло.
Можливо, нюанси, на які автор звертає увагу, задуються несуттєвими, однак, той, хто добре знає, що таке профспілкова робота в України, його зрозуміє. Очевидно, що в дрібницях криється суть питання. На жаль, профспілковий рух в Україні знаходиться в такому стані, що кожну деталь доводиться прописувати в нормативно-правових актах, адже потім вплинути на ситуацію буде доволі важко. Це в Данії роботодавці без згоди профспілок не можуть прийняти на роботу працівників і така норма ніде не зазначена в законодавстві, а в Фінляндії працівник може не вийти на роботу протягом трьох днів кілька разів на рік, не надаючи лікарняний, а в багатьох країнах Європи люди працюють по 34-36 годин на тиждень замість 40 зі збереженням того самого рівня життя, що був при 40 годинах праці на тиждень.
Українські реалії такі, що ми мусимо зберегти всі ті соціальні гарантії, які залишилися, одночасно домагаючись встановлення нових. І без чітко встановлених правил захистити людину праці буде важко. Принаймні доти, поки профспілковий рух України не зміцніє настільки, що зможе обходитися без деталізації вказаних норм.

Posted in Захист праці, ТРУДОВИЙ КОДЕКС, трудові права, Ukrainian trade unions | Leave a Comment »

Видезапись пресс-конференции председателя профкома “Захиста праці” на ГКП “Днепропетровский Электротранспорт” Светланы Грецингер!

Posted by workres на 11 Квітня, 2016

В пресс-клубе Союза Журналистов (Днепропетровск) 07.04.2016г. проведено пресс-конференцию председателя профкома “Защита труда” на ГКП “Днепропетровский Электротранспорт” Грецингер С.В. при участии советника по правовым вопрсам профсоюза “Защита труда” Андреева А.Н.. В ходе пресс-конференции затронуты проблемы трудового коллектива предприятия и освещена проблематика существования ГКП “Днепропетровский электротранспорт”.

Posted in Жіноче Бюро, ЗМІ ПРО НАС, Захист праці, НА РУССКОМ, СОЛІДАРНІСТЬ, трудові права, Ukrainian trade unions | Leave a Comment »

Чудові зразки візуальної реклами від Первинної профспілкової організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист Праці» на МКП «Дніпропетровський електротранспорт»!!!

Posted by workres на 10 Квітня, 2016

буклет-1
буклет-2

Posted in Жіноче Бюро, Захист праці, СОЛІДАРНІСТЬ, Ukrainian trade unions | Leave a Comment »

Гендерные аспекты трудового законодательства Украины (введение)

Posted by workres на 10 Квітня, 2016

гендер-илюстрация
Наталья Агнищенко,
Координатор Женского Бюро ВНПС «Захист праці»,
магистр гуманитарных наук

Профсоюзное движение на улицах и заводах украинских городов пока еще не столь массово. Даже те, кто в нём участвует, далеко не всегда присматриваются и анализируют, а чем, собственно, их деятельность полезна всем гражданам, ищущим средства к достойному человеческому существованию, то есть настоящим и будущим наемным работникам различных профессий? «Лицом к лицу лица не увидать. Большое видится на расстоянии». Драматизируя поэтическим языком Есенина, я настаиваю на новом взгляде на известные вам, мои читатели, факты.

Вы – участники вот уже годы выплескивающейся на улицы и экраны активности противодействия принятию нового трудового кодекса, очередной проект которого рассмотрен украинским парламентом в первом чтении в ноябре 2015 года. Какое она и он – активность сопротивления и трудовой кодекс – имеют отношение к каждому украинскому наемному работнику, и, особенно, работнице? Раскрою карты, эта статья (точнее, серия статей) посвящена гендерным аспектам трудовых отношений, регулируемых украинским законодательством.

Что же собой представляют гендерные аспекты трудовых отношений, и зачем вам загружать в свой активный словарь эти дополнительные термины? Надеюсь сделать эту необходимость очевидной.

Термин «гендерный» пришел в трудовое право через социальные науки из сексологии, и на этом пути он обзавелся массой оттенков значения, позволяющих раскрыть тонкости различных социальных отношений, составляющих ткань нашей с вами жизни. Не будет преувеличением отметить, что в основе вышеупомянутой жизни лежит сексуальность во всем многообразии значений этого слова – и биологических, и социальных. Секс обеспечивает индустриальное производство воспроизводством рабочей силы. А носители ресурсов воспроизводства рабочей силы сами этой силой являются. Это переплетение столь привычно глазу, что наше внимание на нём не задерживается. Но именно участие полов как в воспроизводстве себя самое, так и в товарном производстве определяло и всё еще определяет их судьбу – и описывается в современном трудовом праве термином «гендерные аспекты».

Социологи различают понятие «пол» (классификацию при рождении), категорию принадлежности по признаку пола (социальную принадлежность к группе) и гендер – процессуальное подтверждение этой принадлежности. Почему возникает необходимость процессуального подтверждения? Мы можем ежегодно наблюдать его в «мире животных» в брачный период – когда в расписании природы остро стоит вопрос размножения и в ход идут яркие наряды, брачные песни и танцы, ритуальные бои соперников. Человеческая сексуальность не имеет временной привязки   – потому процессуальность для нас актуальна всегда, и всегда, всегда социально значима. Социальная принадлежность к группе на самом деле никогда не определяется лишь принадлежностью по признаку пола (хромосомного, гормонального, морфофункционального, анатомического) – у пола всегда есть возраст, раса, национальность, класс отношения к средствам производства, имущественная страта. Возьмём сравнение: звуковые сигналы, становясь языком, обретают многоуровневую систему взаимосвязи единиц разной природы (фонетика, лексика, морфология, синтаксис, стилистика) – и в качестве текстов различной стилистики определяют судьбу человеческих сообществ – и определяются ею. Так способ биологической репликации становится в сотнях вариантов соединения с системами родства языком культур – и был  использован для организации производственных отношений.

В не столь отдалённую эпоху промышленной революции получить максимальную прибыль от вложения капиталов оказалось возможным самым «простым» способом – создав гражданское общество, защищающее интересы свободного капитала, не создавая категорию «гражданок». Разделение двух полов на пол биологический (выделенный для воспроизводства общества) и пол социальный (выделенный для построения цивилизации) не литературно, а законодательно до сих пор чарует многие умы. Казалось бы, очевидно, что у каждой из двух частей мощного ресурса воспроизводства жизни есть и биологическая и социальная составляющая. Однако, простейшее шарлатанство позволило сотню с хвостиком лет продержать примитивный способ увеличения прибыли от капитала, поместив всех женщин от пяток до макушки в ресурс воспроизводства и обслуживания рабочей силы.

Как это работало? Женщины, не включаемые в профессиональные наемные работники, вынуждены были продавать исключительно свою сексуальность, желательно «оптом», т.е. заключать брачный союз, рожать детей, выращивать их и обслуживать жизненные потребности своего мужа-рабочего, сокращая в целом материальные затраты на поддержание и воспроизводство рабочей силы, что позволяло держать минимальную заработную плату при максимальной нагрузке. К нашему общественному стыду, эта схема, уж более века утратившая свою юридическую актуальность, до сих пор влияет на нашу жизнь. А причина в том, что в своей примитивности такая модель устойчива и актуальна для низкого экономического уровня.

Каковы другие модели? Легко заметить основной минус вышеописанной ситуации для роста производства – половина потенциальной рабочей силы исключается из участия в производственных отношениях. То есть другие модели будут избегать исключения, принимая в игру женщину-работницу, и получая тем самым как основной минус открытые вопросы воспроизводства рабочей силы и поддержания её жизнедеятельности.

К началу 1906 года в Российской империи, в состав которой входила часть современной Украины, шёл экономический подъём, растущее производство нуждалось в рабочих руках здесь и сейчас, актуализировалась модель привлечения женщин к наёмному труду – с сохранением предшествующей схемы обслуживания ими жизнедеятельности рабочих и детей. По всей империи, охваченной революцией 1905-1907 годов, насчитывалось более 600 профсоюзов, объединяющие более 245 тысяч человек.  В Киеве в октябре 1905 года в Троицком народном доме (ул. Большая Васильковская, 53/3) были организованы первые в Киеве профсоюзы рабочих, работало Центральное профсоюзное бюро, закрытое к концу 1907 года. Профсоюзы стремились к активному вовлечению женщин в свои ряды, создавая специальные комиссии по агитации и пропаганде среди работниц, поскольку руководили созданием профсоюзов грамотные люди, понимающие, что от степени участия женщин в рабочем и профессиональном движении зависит успех экономической борьбы в целом.

Пробившая собственным лбом стену отказа женщинам в профессиональном обучении и трудоустройстве председательница «Русского женского взаимно-благотворительного общества» доктор Анна Николаевна Шабанова,  сыгравшая немалую роль  в доступности врачебного дела гражданкам российской империи и развитии педиатрии, выступила с инициативой проведения женского съезда. Он открылся 10 декабря 1908 года в Санкт-Петербурге – и  результатами рассмотрения вопроса о трудовых правах женщин стали практические меры: рост женских кружков рабочих артелей, общества дешевых квартир, ясли для детей. 2 марта 1913 года в Петрограде в здании хлебной биржи на женский митинг собралось полторы тысяч человек. Повестка дня научных чтений включала вопросы: право голоса для женщин; государственное обеспечение материнства; о дороговизне жизни. Спустя несколько лет и революций, выступая в декабре 1917 на III Всероссийской конференции профсоюзов с докладом “Профессиональные союзы и женский труд”, Александра Коллонтай инициировала постановление об охране материнства и младенчества.

Так зарождалась гендерная политика в области трудовых прав. В отличие от гражданско-политических прав, называемых негативными правами, социально-экономические права квалифицируются как позитивные права. Название “негативные” отражает тот факт, что гражданско-политические права связаны с защитой от вмешательства (в том числе и государственного) в осуществление гражданских прав и свобод человека. Чтобы получить избирательное право, нужно просто отменить запрет на участие женщин. Социально-экономические права имеют иную природу. Для их обеспечения государству недостаточно только лишь воздерживаться от вмешательства в данную сферу – реальное осуществление социально-экономических прав становится возможным лишь путем создания необходимых социальных институтов и инструментов, позволяющих на практике гарантировать реализацию этих прав. Таким образом, для реализации “позитивных” прав необходима целенаправленная деятельность. Лев Троцкий писал, что невозможно освободить женщину от рабского домашнего труда, не создав общественных столовых, прачечных и детских учреждений.

Наше предыдущее государственное образование, будучи внутренне социально противоречивым, то есть одной своей частью удовлетворяя интересы рабочего класса,  а другой «рукой» отвергая их, шло по пути создания институтов, гарантирующих решение обеспечения воспроизводства рабочей силы на государственном уровне, с переменным успехом, отягощаемым половинчатыми мерами недостаточности финансирования социальных проектов ввиду отсутствия их приоритетности в государственной политике. Тем не менее, к 70-м годам удалось выйти на уверенное создание дешёвого жилья, общественных столовых, прачечных, детских садов, комфортных лагерей и домов отдыха. Эти блага и раньше в небольших объемах строились и снабжались, но законодательно эта политика не была связана с трудовым правом, а шла само собой разумеющимся поощрением. С новым законом о труде 1971 года ситуация изменилась.

Декретом СНК РСФСР от 15 октября 1921 г. социальное страхование стало осуществляться за счет средств работодателей, а 9 декабря 1921 г. Декретом «О социальном обеспечении при временной нетрудоспособности и материнстве» пособие по материнству устанавливается в размере фактического заработка. В КЗоТе 1922 г. впервые появилась специальная глава XIII «Труд женщин и несовершеннолетних». В этом Кодексе были сохранены нормы об освобождении беременных женщин от трудовой повинности, как и женщин, кормящих грудью, а также имеющих детей до восьми лет, при отсутствии лиц, ухаживающих за ними (ст. 13). Для беременных и кормящих матерей запрещались ночные и сверхурочные работы, женщины освобождались от физического труда на восемь недель до и восемь недель после родов, а от конторского соответственно – на шесть недель. Устанавливались дополнительные перерывы для кормления ребенка, а с пятого месяца беременности запрещались командировки без согласия работницы (ст. 131-134). Социальное страхование включало выдачу пособия по беременности и родам, а также по уходу за больным членом семьи (ст. 176). Родители и опекуны несовершеннолетних имели право требовать расторжения трудового договора, когда его продолжение угрожало здоровью несовершеннолетних или клонилось к ущербу для него. С 1937 г. расходы на оказание медицинской помощи женщинам (женские консультации, родильные дома и др.), а также финансирование детских садов и яслей начали осуществляться исключительно за счет государства. (Мы помним, что одновременно была восстановлена дореволюционная уголовная ответственность за аборт, отменённая в 1956 году, что подчёркивает утилитарность государственной заботы о воспроизводстве, но при этом важно, что ставится государственная задача дать воспроизводству ресурсы). Женщинам запрещалась работа на особо тяжелых и вредных для здоровья производствах, а также на подземных работах и работах в ночное время. Еще до принятия нового КЗоТа в 1922 г. в подзаконном порядке предписывалось отдавать предпочтение в оставлении на работе при сокращении штата одиноким женщинам с детьми в возрасте до года. Увольнение беременных женщин по инициативе администрации допускалось производить только в исключительных случаях и только с санкции инспектора труда.  Дальнейшая политика трудовых норм касалась ограничения подъёма тяжестей и облегчённого труда беременных женщин (КЗоТ 1971 г., ст. 160 и 161).

То, что делает советский КЗоТ 70-х особенно ценным – это закрепление в трудовом праве создания условий достаточно комфортного воспроизводства рабочей силы: ясли, детские сады комнаты для кормления грудных детей и т.д.

В главе XII ПРАЦЯ ЖІНОК  статья 186  КЗоТа УССР «Обслуговування матері на підприємствах, в організаціях» : «На підприємствах і в організаціях з широким застосуванням жіночої праці організовуються дитячі ясла, дитячі садки, кімнати для годування грудних дітей, а також кімнати особистої гігієни жінок».

Для обеспечения этих потребностей создавались специальные фонды. Например, Статья 101 КЗоТа РСФСР «Материально-бытовое  и  культурное  обслуживание рабочих и служащих за счет общественных фондов потребления»: «Кроме заработной платы рабочим и служащим за счет общественных фондов потребления выплачиваются пособия по государственному социальному страхованию и  пенсии,  предоставляются путевки в санатории, дома отдыха и туристские базы, обеспечиваются   бесплатная медицинская помощь и бесплатное обучение,  производятся другие  выплаты  и  предоставляются  иные  льготы. Средства из указанных фондов направляются также на строительство жилищ,  школ, культурно-бытовых и медицинских  учреждений, на   улучшение   культурно-бытового обслуживания рабочих и  служащих,  а  также на содержание детей в детских дошкольных учреждениях».

А Статья 231 КЗоТа РСФСР предписывала профсоюзам следить за жилищно-бытовым обслуживанием рабочих и служащих: «Для осуществления  контроля над соблюдением законодательства о труде,  правил  по  охране  труда,  за  выполнением   коллективных договоров и за жилищно-бытовым  обслуживанием рабочих и служащих  члены фабричных,  заводских,  местных  комитетов  профессиональных союзов и вышестоящих   профсоюзных  органов, а также  другие правомочные представители этих органов имеют право проверять работу предприятий торговли и общественного питания, а также работу поликлиник,  детских яслей и садов, общежитий, бань и других коммунально-бытовых предприятий,  обслуживающих рабочих и служащих данного предприятия, учреждения, организации.

Профсоюзные органы    в    случае   необходимости   вносят   в   соответствующие   организации   предложения   о   привлечении    к   дисциплинарной  ответственности  руководящих  работников,  которые  нарушают законодательство о труде и правила по охране  труда.  Эти организации обязаны в месячный срок сообщить профсоюзному органу о принятых мерах».

Можно сколько угодно твердить о бумажном характере этой буквы закона, но почему же, начиная с 1986 года, поправки к законодательству о труде быстренько убрали из КЗоТов эти социальные гарантии, переместив их в «другое ведомство» соцобеспечения?

Покромсанный и урезанный, действующий ныне в Украине Кодекс закона о труде 1971 года сохраняет следы социальной ориентированности – и, конечно, нуждается в обновлении – в обновлении, соответствующем требованиям времени и современной социально-экономической ситуации.

Но какие же обновления мы видим в проекте 2015 года?

В проекте целый один раз появилось слово «гендерный». Глава 1, Статья 2, пятый пункт основных принципов правового регулирования трудовых отношений –  «рівності прав і можливостей працівників, у тому числі гендерної рівності, шляхом забезпечення єдності та диференціації умов праці».

Путём единства и дифференцирования условий труда можно обеспечить равенство прав и возможностей работников – но не гендерное равенство, сиротливо засунутое в этот ряд и больше в документе не возникающее. Гендерное равенство – равенство процессуальности воспроизведения половой принадлежности – касается непосредственно вопросов воспроизводства. То есть, помимо условий для беременных и кормящих женщин, родительских обязанностей по уходу за ребёнком. Когда законодательно уход за ребенком связан лишь с беременностью и грудным вскармливанием, это необходимое условие никак не обеспечивает гендерное равенство за пределами первого шага воспроизводства трудовых ресурсов. И никак не является современным правовым документом.

В следующей статье мы более подробно сопоставим проект грозящего нам нового трудового права с действующим ныне кодексом и проанализируем, почему новый проект ухудшает ситуацию с гендерным равенством в украинском трудовом праве, и как он должен эту ситуацию улучшать. Это позволит нам развить нашу публичную профсоюзную активность не только как активность сопротивления, но и дополнить созидательное осознание правовых возможностей.

 

 

 

Posted in Жіноче Бюро, Захист праці, НА РУССКОМ, Uncategorized | Leave a Comment »

Прес-конференція первинки “Захисту праці” на МКП “Дніпропетровський електротранспорт” (07.04.2016)

Posted by workres на 10 Квітня, 2016

грецингер-андреев

“Вісті Придніпров`я” 08/04/2016

Первинна профспілкова організація Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист Праці» на МКП «Дніпропетровський електротранспорт» розпочала свою діяльність у 2015 році. Про результати, завдання та проблемні ситуації у своїй роботі розповіли її представники. Також спеціалісти роз’яснили, з якими проблемами до них звертаються дніпропетровські електротранспортники і як їх вдається вирішувати.

«Створюючи незалежну профспілку, ми хотіли домогтися покращення умов праці, підвищити техніку безпеки на підприємстві і заробітну плату, щоб керівництво підприємства більше дослухалося до звичайних працівників», — зазначила голова Профкому первинної профспілкової організації Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист Праці» на МКП «Дніпропетровський електротранспорт» Світлана Грецингер.

Як підкреслила Світлана Володимирівна, у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем жителі міста пересіли з маршрутних таксі на електротранспорт. Відповідно – на підприємстві почали виводити на лінію більше техніки. «Для того, щоб трамваї ходили за розкладом, потрібні люди, яких бракує. Наш штат недоукомплектований на 30-40%. Водіям і кондукторам доводиться працювати понаднормово», — сказала Світлана Грецингер.

Крім того, незалежна профспілка прийшла на підприємство з певними завданнями. Серед планів – створення юридичного кабінету. Там можуть надаватися консультації водіям, які постраждали в ДТП, і допомога у вирішенні соціальних питань робітникам дніпропетровського електротранспорту.

Також, Світлана Володимирівна повідомила, що за інформацією членів профспілки — працівників підприємства вартість проїзду на Дніпропетровському електротранспорті планується підняти до 2 гривень з 01 травня 2016 року та до 2,50 грн. з 01 липня 2016 року.

«Мета створення даної профспілки – захист інтересів працівників. Наша профспілка є молодою організацією, та вже має симпатиків і підтримку серед чиновників та депутатів. Ми налагоджуємо контакти з міжнародним профспілковим рухом і організаціями в сфері охорони праці. Наша мета — розширення комунікацій між трудовими колективами, держапаратом і громадськістю», — зазначив радник з правових питань Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист Праці» Олексій Андрєєв.

Він також додав, що комунальне підприємство «Дніпропетровський електротранспорт» пережило дуже багато проблемних років. Наприклад, з 2003 по 2013 рр. у місті активно працювали маршрутки, які потроху витісняли електротранспорт. За ці 10 років зменшилася кількість перевезень, скоротилася кількість працівників, не проводилося оновлення рухомого складу і т.п.

На думку Олексія Андрєєва, одним із важелів впливу на дану ситуацію – є укладення колективного договору за участю усіх профспілок, існуючих на підприємстві, у тому числі і за участю профспілки «Захист Праці». Колективний договір може передбачити не тільки питання безпеки праці, а й будь-які зобов’язання між адміністрацією підприємства, працівниками та міською владою.                                                                 (http://vesti.dp.ua/yak-nezalezhna-profspilka-planuye-virishuvati-problemi-pracivnikiv-dnipropetrovskogo-elektrotransportu/)

Posted in ЗМІ ПРО НАС, Захист праці, трудові права, Ukrainian trade unions | Leave a Comment »

Всеукраїнська профспілка торгівлі (ФПУ) висловила свої співчуття з приводу смерті Володимира Дем`яна

Posted by workres на 8 Квітня, 2016

спивчуття
Голова Всеукраїнської профспілки торгівлі (ФПУ) Тетяна Ясько від свого імені та від імені своєї профспілки висловила щирі співчуття профспілковому активу “Захиста праці” з приводу тяжкої втрати – передчасної смерті Володимира Дем`яна, справжнього профспілкового лідера, людини з активною життєвою позицією.

Прес-служба ВНПС “Захист праці”

Posted in Захист праці, Олег Верник | Leave a Comment »

Прощание в Владимиром Демьяном

Posted by workres на 7 Квітня, 2016

прощание Демьян

Сегодня мы проводили Володю Демьяна в последний путь на Лесном кладбище Киева… Даша Бойко, Леша Арябинский, Саша Палий, Виталий Колесник, Наташа Каминская… Спасибо Вам, друзья! Дело Владимира Анатольевича живет…
И мы “Захист праці”!!!!!! И нас не сломить!!! Так и знайте….

Олег ВЕРНИК

Posted in Захист праці, НА РУССКОМ, Олег Верник, Ukrainian trade unions | Leave a Comment »

Шахтарі “Бужанської” вимагають негайного усунення винних у спробах знищення вугільної галузі Волині

Posted by workres на 6 Квітня, 2016

евраз-1

Президенту України Порошенку П.О.
Голові Адміністрації Президента України Ложкіну Б.Є.
Першому заступнику Голови Адміністрації Президента України Ковальчуку В.А.
Прем’єр-міністру України Яценюку А.П.
Голві Верховної ради України Гройсману В.Б.
Генеральному прокурору України
Голові служби безпеки України Грицаку В.С.
Міністру енергетики та вугільної промисловості України Демчишину В.В.
Народному депутату України Гузю І.В.
Голові Волинської обласної державної адміністрації Гунчику В.П.
Міському голові м.Нововолинська Сапожнікову В.Б.
Голові Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист праці» Вернику О.І.

Профспілкова організація “Захист праці” ВП “Шахта “Бужанська” від імені колективу шахти звертається до Вас з проханням вплинути на неправомірні дії з боку новопризначеного виконуючого обов’язки генерального директора ДП «Волиньвугілля» Кисельова Валентина Миколайовича. Зазначимо, що колектив шахти не вперше звертається з проханням про захист, і до керівника ДП “Волиньвугілля” і до вищестоящих керівників усіх рівнів і до Народних депутатів України, та на попередні звернення не було ніякої реакції (копії звернень надаємо). Не зважаючи на сотні підписів, думку простих працівників-українців просто зігнорували.
Тиск на керівників розпочався з перших же ж днів призначення виконуючого обов’язки генерального директора. Відразу ж змінили всіх “неугодних”. За проханням переважної більшості працівників шахти, Танчев П.М. відмовився від написання заяви і звільнення з роботи запропонованих Кисельовим В.М. кандидатур. Тепер керівник ДП “Волиньвугілля” діє за брудними правилами – була б людина, а стаття знайдеться. За період існування шахти ще подібного не було. Навіть за часів Януковича не приходилося працювати під таким тиском.
На сьогоднішній день тиск і безпідставні звинувачення на ім’я керівника нашої шахти не припиняються. Ллється бруд з екранів місцевого телебачення, в інтернет-виданнях зі звинувачуваннями у масштабних розкраданнях, що в свою чергу стосується багатьох працівників нашого підприємства. Без попереджень присилаються на шахту перевірки за перевірками тому, що попередні не знаходять порушень. Інформація, яка принижує честь і гідність керівників підрозділів уже вилилася на всеукраїнський рівень, була розміщена на офіційному сайті Міністерства енергетики і вугільної промисловості України, що доводить про підтримку неправомірних мір Кисельова В.М. міністром Демчишиним В.В., і в свою чергу наперед доказує, що конкурс на призначення керівника ДП “Волиньвугілля” буде проведено на користь певної особи.
В такій ситуації, до якої призвели наші шахти, через постійне недофінансування, люди працюють на зношеному, своїми силами ремонтованому обладнанні, в тяжких гірничо-геологічних умовах – можна знайти зачіпку про порушення до керівника будь-якого підрозділу. З літа, минулого року, так звані, радники Міністра своїми діями блокували роботу шахт у частині відвантаження вугілля споживачам і на збагачувальну фабрику. Вугілля накопичувалося на вугільному складі, штучно створювалася проблема з забезпеченням залізничними вагонами, блокуванням фінансування. Це підтвердили слова директора вугільного департаменту Крука, що кошти будуть виділятися тільки під “їхнього” керівника. Замітьте, державні кошти, на державне підприємство. Припустимо, що директор шахти і припустив у своїй діяльності якісь порушення, та це було зроблено для того, щоб не допустити повної зупинки підприємства. Адже на його плечі випало багато проблем, своїми силами приходилося шукати інвестора, що вже майже вдалося, але як виявилося це не входило в плани керівництва державного підприємства і профільного міністерства.
В сьогоднішній критичній ситуації у ДП “Волиньвугілля” та вугільній галузі в цілому, потрібно цінувати висококваліфікованих спеціалістів з значним досвідом роботи.
Надворі ХХІ століття, ми працюємо на державному підприємстві, тому людей зобов’язані приймати на роботу і звільняти згідно чинного в Україні законодавства, зокрема Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Своїми діями Кисельов Валентин Миколайович, підсилює і так вкрай напружене соціальне становище, адже колектив показав свою позицію, коли не дозволив відсторонити директора неправомірним наказом. В подальшому майже всі провідні спеціалісти і керівні кадри написали заяви про надання невикористаних відпусток, адже не можуть працювати у таких умовах і виконувати незрозумілі вказівки.
Керівник такого рівня повинен бути прикладом для підлеглих у своїх виробничих, моральних та ділових якостях. Тільки своїми діями можна добитися поваги і підтримки підлеглих і колег.
Така поведінка Валентина Миколайовича дискредитує Міністра Демчишина В.В., який довірив йому таку високу посаду та визначив перед ним чітко поставлені завдання, та в свою чергу і уряд, до якого і так впала довіра українців, до Президента України, адже Міністр енергетики та вугільної промисловості є представником президентської фракції.
Від імені колективу ВП “Шахта “Бужанська”, звертаємося до Вас з проханням про захист від неправомірних дій з боку Кисельова В.М. та його “покровителів” та допомогою в об’єктивному проведенні конкурсу на посаду генерального директора ДП “Волиньвугілля”, при можливості з врахуванням думки колективі і усіх профспілкових організацій щодо призначення керівником Борсука Михайла Миколайовича (копія рекомендацій додається).

Первинна незалежна профспілкова організація “Захист праці” ВП “Шахта “Бужанська”

 

Posted in Захист праці, СОЛІДАРНІСТЬ, трудові права, Ukrainian trade unions | 1 Comment »

Помер Володимир Дем`ян

Posted by workres на 6 Квітня, 2016

демьян
Прикра новина… Щойно помер один із піонерів незалежного профспілкового руху України, багаторічний лідер нашої профспілки “Захист праці” в “Метро Кеш енд Кері”, яскрава та щира людина з великоі літери, справжній профспілковий боєць Володимир Дем`ян. Висловлюємо наші співчуття рідним та близьким Володимира Анатолійовича. Це, дійсно, невиправна втрата для всіх нас, для всього незалежного профспілкового руху України. Нехай земля буде пухом, Володимире…

ЦК ВНПС “Захист праці”

Posted in Захист праці, Ukrainian trade unions | 1 Comment »