«Захист Праці» на Криворізькій ТЕС «ДТЕК Дніпроенерго»: робітнича боротьба продовжується

Первинна профспілкова організація «Захист Праці» у відокремленому підрозділі Криворізька Теплова Електрична Станція Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» як первинна ланка Всеукраїнської Незалежної  Професійної Спілки «Захист Праці» була створена робітниками котлотурбінного цеху підприємства 03 березня 2020 року. З самого початку 2020 року АТ «ДТЕК Дніпроенерго» в особі генерального директора Дегтяренко С.М., почало систематично порушувати права працівників на труд та не виконувати умови колективного договору.  

Дев’ять робітників котлотурбінного цеху підприємства, які ввійшли у склад нашої незалежної профспілки, одразу почули на собі усі «методи тиску» від АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на робітників, які не хочуть миритися з порушенням своїх трудових прав. Усіх членів профспілки «Захист праці» вивели у довготривалий простій та зменшили їм на 8 годин тривалість робочої неділі. 

При цьому наше підприємство продовжувало працювати та виробляти продукцію, а на робочі місця членів профспілки перевели інших робітників цеху, розширивши їм  їх обов’язки. При цьому зміни в організації виробництва на підприємстві для можливості зміни істотних умов праці членам профспілки були відсутні. З таких підстав члени профспілки подали в районний суд позовні заяви про скасування наказів щодо виведення їх до простою та скорочення їм робочого часу і відновлюють свої порушені права в судовому порядку.

В продовж 2020 року профспілковий комітет нашої профспілки намагався мотивувати роботодавця до створення комісії щодо заключення колективного трудового договору між профспілкою та роботодавцем. Були також спроби організувати місто на підприємстві з представництвом нашої профспілки та інформаційним стендом. Але роботодавець, прекрасно розуміючи, що інші робітники, побачивши результат роботи нашої незалежної профспілки, увійдуть до її лав і полишать «бананову» профспілку роботодавця, відмовився від будь-якогось спілкування з профспілкою та намагається в адміністративних та господарських судах оскаржити створення та реєстрацію нашої незалежної робітничої профспілки.

Розуміючи, що утримання членів профспілки більше 1 року у тривалому простої при працюючому підприємстві загрожує тим, що суд визнає дії роботодавця такими, що порушують законодавство про працю, роботодавець звільнив усіх членів профспілки в продовж 1 кварталу 2021 року нібито за невідповідність кваліфікації робітника займаній посаді. Свої брутальні антипрофспілкові дії роботодавець мотивував нібито виявленням незадовільних знань у членів профспілки при проведені перевірки знань з питань охорони праці.

Керівника профспілки Віталія Калашнікова Акціонерне Товариство «ДТЕК Дніпроенерго» звільнило одразу після створення профспілки в березні 2020 року. Але керівник не впав у відчай і згуртувавши членів профспілки, не маючі будь якої юридичної освіти, допоміг членам профспілки звернутися до суду з метою відновлення порушених прав та скасування незаконних наказів про їх звільнення. Суди довгий час розглядали справи про скасування незаконних наказів про звільнення членів профспілки, роботодавець намагався затягувати розгляди справ, але  правосуддя перемогло. Усі злочині накази в справах №№ 171/578/20, 171/102/21, 171/477/21, 171/698/21, 171/456/21, 171/650/21, 171/272/21, 171/460/22 були скасовані, а члени нашої профспілки були поновлені на посадах.

Але роботодавець не міг дозволити членам профспілки потрапити на робочі місця та донести до інших працівників, що профспілка – це не тільки «каса видачі  путівок на відпочинок», а, насамперед, той механізм, що має контролювати виконання роботодавцем вимог законодавства про працю і навіть відстоювати права членів профспілки у суді. Тому роботодавець, так й не давши можливості членам профспілки потрапити на територію підприємства, звільнив їх повторно з тих же самих підстав – «не відповідність кваліфікації робітника займаній посаді». 

Члени профспілки знову подали до суду позовні заяви на скасування наказів про повторне звільнення, за якими судом відкрито судові провадження. Члени нашої бойової робітничої незалежної профспілки впевнені у своєї перемозі й в цих судових правах.

Приклад профспілки «Захист Праці» свідчить про те, що незалежна профспілка є ефективним інструментом для  захисту трудових прав робітників і всі трудові права, що порушені у відношенні нас, будуть відновлені. Члени профспілки дякують її керівникові за те, що він виконав та продовжує  виконувати повний юридичний супровід справ в судах про поновлення порушених прав робітників.

Профспілка на даний момент має ще один позитивний результат у повторному поновлені на роботі після повторного звільнення через суд члена профспілки Сергія Василенко. Але роботодавець, поновивши його на роботі «на папері», не дає можливості стати до роботи заручившись підтримкою районного військомату, який «ганяє» Сергія Василенко на ВЛК, не зважаючи на те, що ще з початку війни Сергій був визнаний непридатним до військової служби.

Профспілка «Захист праці» продовжує активно захищати та відстоювати порушені роботодавцем права своїх членів. Ми сподіваємось,  що нарешті позитивні результати у 9(!) судових справах про поновленню на роботі незаконно звільнених наших активістів дадуть змогу переконатися й іншим, поки вкрай заляканим робітникам Криворізької Теплової Електричної Станції, у тому, що для належного захисту прав працівників – потрібна своя власна незалежна профспілка з бойовим керівником, який не буде сидіти на зарплаті у роботодавця та зраджувати членам своєї профспілки. Попереду у нас тривала боротьба і ми маємо в ній йти до кінця.

Члени Первинної профспілкової організації «Захист Праці» у відокремленому підрозділі Криворізька Теплова Електрична Станція Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго»

Віталій Калашніков

У Чернівецькому тролейбусному управлінні незаконно звільняють водіїв, які наважилися захищати свої трудові права у нашій профспілці “Захист праці” (відео)

«Захист праці» у роботі УС ПГС «Україна-ЄС» виборює справедливість до незалежних профспілок (12.03.2021)

12 березня 2021 року Голова Всеукраїнської незалежної профспілки «Захист праці» Олег Верник взяв участь у роботі Асамблеї Української сторони Платформи громадянського суспільства «Україна-ЄС». ВНПС «Захист праці» є учасником Робочої групи №4 «Зайнятість, соціальна політика, рівні можливості та здоров’я» та бореться за те, щоб імплементація правових норм ЄС в Україні відбувалася, намасперед, у галузі, високих соціальних та трудових стандартів ЄС, які традиційно і вперто ігноруються нашими чисельними провладними «євроінтеграторами». Зокрема низка надважливих директив ЄС щодо участі працівників в управлінні своїми підприємствами вже протягом багатьох років не потрапляє в щорічні плани імплементації законодавства ЄС.

На жаль, при виборах представників профспілок до складу Української сторони Платформи громадянського суспільства “Україна-ЄС” від 10 та 11 березня 2021 року ми знов зіткнулися із цілою низкою порушень відповідних регламентів, що унеможливило незалежним профспілковим обєднанням, де бере свою активну участь ВНПС “Захист праці”, висунути та обрати своїх представників. Знов і знов дублюється монополія ФПУ та її стателітів на представництво українських профспілок перед громадськістью Європейського Союзу та його інституцій.

Адже вся процедура цих «виборів» була явно фіктивною, а профспілки та профспілкові об’єднання,  що фактично дотримуються своїх Статутів та принципів демократії у своєму внутрішньому житті, не мали реальної можливості ні висунути своїх кандидатів до складу УС ПГС, ні визначитися стосовно кандидатур, висунутих іншими профоб’єднаннями.

Повідомлення про проведення «повторних виборів» було розіслане профспілковим об’єднанням України Секретаріатом УС ПГС після 12-ої години дня 10 березня 2021 року. А вже менше, ніж за три години по тому, о 15:00 того самого дня сплинув передбачений пунктом 13 запропонованого Ініціативною групою «Регламенту» цих виборів термін подання кандидатур до складу профспілкового сектору УС ПГС.

Після чого вже наступного дня, 11 березня, о 15:00 мали відбутись самі «повторні вибори», але фактично, як такі, вони НЕ ВІДБУЛИСЬ, бо учасники зібрання проголосували за «перезатвердження» списку делегатів, обраних ними ж на попередніх аналогічних «виборах» 03 березня.

Менш ніж 3-годинний термін для затвердження і подання кандидатур для «повторних виборів» був завідомо нереалістичним, як і термін в приблизно 1 добу для РЕАЛЬНОГО формування, затвердження і подання списку делегатів для участі в самому голосуванні.

Ми більше ніж сумніваємось, що хоч одна з профспілкових організацій, що взяла участь у «повторних виборах» 11 березня 2021 року, у термін між 12:10 та 15:00 середи, 10 березня 2021 року, провела якесь засідання свого колегіального виборного органу для обговорення даного питання і визначення своїх потенційних кандидатур, а тим більше – що на основі цих обговорень в той самий термін відбулися потім засідання керівних органів відповідних профоб’єднань, які також обговорили ухвалили відповідні кадрові рішення.

Процедура очевидним чином була фіктивною та спрямованою на створення видимості «демократичної легітимізації» рішень, кулуарно прийнятих заздалегідь.

ВНПС “Захист праці” та наші партнери із низки об`єднань незалежних профспілок мають намір й надалі просувати в роботі  Асамблеї Української сторони Платформи громадянського суспільства “Україна-ЄС” повагу до бойових незалежних профспілок, як до справжніх представників широких верств трудящих України. Європейському Союзу не потрібна вкрай корумпована, олігархізована та антисоціальна Україна!

Центральний Комітет ВНПС “Захист праці”

12.03.2021.

Активіст “Захисту праці” в ДП «УКРІІНТР» Олександр Філячев в суді домігся скасування незаконної догани

Ми вже писали, що директор ДП «УКРІІНТР» Віталій Крайнєв є абсолютно випадковою людиною в інституті. Він не має навіть профільної геологорозвідувальної освіти та відповідного фаху. Але ж він входив до пулу “близьких людей” колишнього віце-прем`єра доби Порошенка – Генадія Зубка. Зубко, як кажуть, скрізь намагався розставити в державних підприємствах вкрай непідготовлених до керування, але ж “своїх” людей. Звісно, що за таких умов фахові спеціалісти славетного геологорозвідувального інституту, які об`єдналися в профспілку “Захист праці”, стали новопризначеному директору як кістка в горлі. Репресії почалися незабаром після призначення Крайнєва директором ДП «УКРІІНТР». Наші активісти потрапили під винесення цілої низки незрозумілих та цілком незаконних доган та звільнень.

В цій ситуації у активістів “Захисту праці” залишався єдиний вихід – звернутися до судів з метою поновлення справедливості та відновлення нормальної роботи державного підприємства.

І ось перша добра ластівка. Деснянський районний суд міста Києва визнав незаконним та скасував наказ Державного підприємства «Український інститут інженерно – технічних розвідувань для будівництва» №12-К від 18.02.2020 у вигляді оголошення догани члену профспілкового комітету “Захисту праці”, начальнику відділу по забезпеченню інженерно-технічних вишукувань Філячеву Олександру Вікторовичу.

Ми вітаємо нашого профспілкового побратима Олександра Філячева із цією важливою перемогою. І ми впевнені, що незабаром нашй профспілці вдасться відстояти в судах та повернути справедливість до усіх незаконно репресованих паном Крайнєвим фахівців-геологорозвідувальників.

Центральний Комітет ВНПС “Захист праці”
19.10.2020.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/91451179

“Захист праці” поновив пікет Криворізької ТЕС (ДТЕК “Дніпроенерго”)

25 серпня 2020року Профспілкова Організація «Захист праці» у Відокремленому Підрозділі «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” поновила пікетування прохідної піприємства з вимогою до Адміністрації звернути увагу до справедливих вимог нашої профспілки, не ухилятися від соціального діалогу та нарешті розпочати процес спільної роботи з укладання нового колективного договору, який би врахував інтереси пересічних працівників електростанції.

Що вдалося “Захисту праці” на комітетських слуханнях з профспілкових питань? (19/02/2020)

19 лютого 2020 року, в Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів відбулися слухання на тему: «Сучасний стан українських профспілок. Потреба у перезавантаженні соціального/публічного діалогу”.

В жорсткому 2-хвилинному регламенті було абсолютно неможливо розгорнути концептуальні речі із приводу стану сучасного профспілкового руху та профспілкового виміру соціального далогу в Україні. Що все ж таки встиг:

1. Поставив питання про “репрезентативність” для усіх існуючих профспілок, бо йдеться насамперед про “представництво”, а не про корупційне рахування державними чиновниками по головах профспілкового членства.

2. Поставив питання про необхідність в рамках процедури модернізації законодавства в галузі соціального діалога РЕАЛЬНО(!) допустити на підприємствах новостворені профспілки до приєднання до існуючого колдоговору або до вільної можливості ними у будь-який момент часу внесення змін та доповнень до колдоговорів без будь-яких законодавчих обмежень на користь “старих” продиректорських профспілок.

3. Вказав на повну неприпустимість в законопроекті №2681 будь-яких обмежень прав профспілок. Зокрема про неприпустимість дискримінації щодо кількості профспілок на підприємстві (в законопроекті дозволяється не більше 2 профспілки) та щодо чисельності первинних профспілкових організацій (в законопроекті не менше 10 осіб).

4. Вдалося вказати не необхідність врахувати в роботі робочої групи по доопрацюванню профспілкового законодавства небезпеку заборони в назві профспілок мати згадку назви підприємств, де вони зформовані. Надзвичайно небезпечна судова практика вказує на спроби роботодавців позбавляти прив`язки профспілкових організацій до конкретних підприємств через заборону використовувати в назві профспілок назв самих підприємств…

Ось мабуть і все, що встиг. Щиро вдячний усім без винятку профспілковцям (і “залежним”, і “незалежним”) за їх принципові та яскраві виступи на комітетських слуханнях, хоч і в такому драконівському 2-х хвилинному регламенті…

Олег ВЕРНИК, Голова ВНПС “Захист праці”

Під час епідемії масове скорочення лікарів призведе до масової загибелі людей! “Захист праці”-Тернопіль попереджає!!!

Голові Всеукраїнської Незалежної Професійної Спілки «Захист Праці» п.  Олегу Вернику

Уповноваженого  представника профспілки ВНПС «Захист  Праці»  в КНП «ТРФПМЦ» ТОР, лікаря-торакального хірурга вищої  категорії ФХВ в КНП к.м.н. (доктор філософії)  Кошак  Ю.Ф.

З  В  Е  Р  Н  Е  Н  Н  Я

Я, як уповноважений представник профспілки ВНПС «Захист  Праці» в  Комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської Обласної Ради, продовжує відстоювати право на захист праці фтизіатрів, хірургів та медичного персоналу закладу третинного рівня акредитації. В умовах нестабільності епідемії з туберкульозом хочу доповнити своїм відкритим листом спробу поза правової ліквідації фтизіо-хірургічної служби Тернопільській області діями затвердженого головного лікаря РУДИКА Вадима, виходячи із загальновідомих догм:

За даними ВООЗ (2018) туберкульоз є на третьому місці серед причин смерті в цілому світі. В 2018 році на туберкульоз захворіло 11,2 млн. осіб, а 1,7 млн. померли від цієї хвороби. В цьому ж році 1 млн. дітей захворів на туберкульоз та 250000 дітей померло від нього (враховуючи дітей із ВІЛ-асоційованим туберкульозом). Подальша статистика ВООЗ (2018) 600000 хворих із вперше-діагностованих форм (далі- ВДТБ) мали стійкість до рифампіцину, у яких у 490000 випадків мав місце мультирезистентний туберкульоз (далі- МРТБ). Завдячуючи своєчасній діагностиці та лікуванню хворих за період від 2000 до 2016 року було врятовано 53 млн. людських життів.

Вельми актуальною сьогодні є проблема туберкульозу в Україні. Незважаючи на покращення епідемічної ситуації, Україна входить в п’ятірку держав Європи із високим тягарем туберкульозу, МРТБ який є складним та прогностично несприятливим (В.І. Петренко, Р.Г. Процюк, 2015; Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 2016; М.С. Опанасенко, І.А. Калабуха, 2017; І.Д. Дужий, Ю.Ф. Кошак, В.М. Мельник, 2018) .

Єдиним критерієм які рекомендує  ВООЗ з приводу боротьби із туберкульозом  від 2018р. є намагання вилікування пацієнтів серед впершедіагностованих та рецидивуючих форм на рівні 85-90 % випадків. В Україні, в т.ч. і в Тернопільській області лікування хворих  проводиться Адаптованою ДОТС-стратегією та реалізацією Національної програми боротьби із туберкульозом. Уявлення клініцистів, науковців  щодо термінів «вилікування», «ефективне лікування», «неефективне лікування» хворих 1, 2, 3, 4 клінічних категорій дещо відрізняється від рекомендацій «Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Туберкульоз», затвердженої наказом МОЗ України від 04.09.2014 року №620 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при туберкульозі» (т.зв. – Клінічний протокол). На сьогоднішньому етапі вилікування в Україні серед вперше виявлених пацієнтів не перевищує 60%, а закриття порожнин розпаду не перевищує 70%.  Ефективність лікування мультирезистентних форм не перевищує 46%, а при розширеній резистентності 17-34%. Клінічне вилікування рецидивів туберкульозу 36%, а всіх форм туберкульозу становить 40%.  А що робити з тими 40-60% не вилікуваними пацієнтами?  Влада на сьогодні наказує виписувати на паліативне лікування, тобто до родичів та дітей на помирання.

Таким чином в Україні сьогодні проводяться лже-реформи  екс-міністра У. Супрун – А. Гаврилюка по авторитарному скороченню фтизіатричних ліжок та протитуберкульозних санаторіїв, і як в нашому випадку хірургічної служби лікування туберкульозу Законом про місцеве самоврядування … . Такий підхід державних діячів є утопія та знищення діючої національної моделі боротьби та захисту від туберкульозу.

Починаючи від 1890 року хірургія туберкульозу легень та плеври зробила більш ніж 100-річний шлях свого розвитку і доказала плином часу альтернативну ефективність вилікування пацієнта від туберкульозу, виходячи із показників:

1. Успішне проведення хірургічної операції у хворого туберкульозом дозволяє радикально вилікувати пацієнта, тобто досягнути (40-50років) періоду стабілізації туб процесу. Питома вага оперованих серед клінічно вилікуваних складає 20-25%, тобто кожен 4-5 вилікуваний пацієнт досягнув цього завдячуючи хірургічному етапу лікування.
2. Високий рівень хірургічного лікування повинен бути піднятий із наведеної статистики до 30-40%, що дасть змогу стримати розвиток чергової епідемії туберкульозу, не виключно дитячого туберкульозу.  Своєчасність хірургічного етапу лікування розриває ланку перетворення вперше виявленого пацієнта – в  хронічного пацієнта із по життєво прогресуючим, інвалідизуючим та смертельним виходом  туберкульозної інфекції.
3. Мінімальний показник оперованих пацієнтів із деструктивним туберкульозом в сучасних умовах повинен бути не менше 15-20 %, що призведе безумовно до зниження показників «неефективно вилікуваний», «рецидивів туберкульозу», «вторинного мультирезистентного туберкульозу», а в цілому до покращення епідемічної ситуації в Україні.
4. Можливості легеневої хірургії в профілактиці хіміо-резистентних форм залишаються до кінця не використанні, а показник оперативного лікування  МРТБ деструктивних форм туберкульозу в Україні складає в середньому 4,4 %, при потребі в 30-40%. Тут і вбачається економія в 6000 – 8000 $ доларів на лікування 1 пацієнта з МРТБ, завдячуючи хірургічному лікуванню… .
5. Серед низки причин недостатньо широкого впровадженння хірургічного лікування є загальна бідність населення. В сучасних умовах число пацієнтів яким показана операція становить 20 – 30 %, проте забезпечення післяопераційного періоду та реабілітація під силу лише 7 – 8 % .

Таким чином, резервуар туберкульозу  в Україні, регіонах та у Тернопільській області зберігається на стабільно високому рівні. І місцеві реформатори, які намагаються скорочувати фтизіатричні ліжка, хірургічні ліжка по лікуванню туберкульозу, поза легеневі ліжка, дитячі санаторії  та поліклінічні районні відділення роблять великий злочин проти власного Народу, проти Держави  України, проти  вибраного Президента В. Зеленського, підриваючи квоту довіри діючої  ВЛАДИ… ! Скажіть  на 10-ти ліжках та 1,5 ставки хірурга-торакального  можна зробити ефективно хірургічний етап лікування? Відповідь – НІ, цього скорочення Народ  України  не потерпить. І я підтримую  проф.. І. Д. Дужого – реформаторів треба госпіталізувати без високих власних  зарплат на ті ліжка, які вони поскорочували заради наживи нарахування собі пенсій та елітних зарплат із будиночками в Карпатах…. Написав на емоціях, але правити не збираюся… .

2  листопада 2019 року, 

м. Тернопіль                                                                                             

Юрій Кошак

Анатолій Дутчак: аналіз законопроекту «Про безпеку праці та здоров’я працівників»

В наведеному аналізі законопроекту  «Про безпеку праці та здоров’я працівників» я виділив дві особливості. (Проект можна бачити на сайті ФПУ http://www.fpsu.org.ua/napryamki-diyalnosti/okhorona-pratsi-i-zdorov-ya/15962-pro-naradu-shchodo-novoji-redaktsiji-zakonu-pro-okhoronu-pratsi)

Перша – законопроект «Про безпеку праці та здоров’я працівників» (надалі – Проект) є спробою додатковими засобами легалізувати на території України російсько-українську атестацію робочих місць за умовами праці. На сьогодні та атестація існує в документах сумнівного стану і якості типу Методичних рекомендацій і того, що супроводжує ці рекомендації. Їх якість в такому стані, що Мінсоцполітіки вже давно припинило якісь спроби їх покращити чи поміняти і на всі питання чи зауваження щодо неможливості використання цих документів, відповідає однотипно – використовуйте. Їх давно треба вже здати в архів чи музей бойової і трудової слави і хоч то і ганьба для вітчизняної справи охорони праці, але музей і історія мабуть мають бути чесними, показувати і славетні і ганебні сторінки історії. В даному випадку історії міністерства. Можна навіть створити в музеї експозицію з документу і воскової фігури С.І.Рябоконя, який, на колишній посаді головного експерта умов праці України а потім і начальника відповідного відділу, багато років опікувався цими рекомендаціями і як міг підтримував їх «життя».  До речі, де він? Таке враження що він досі десь ще зберігається в міністерстві в законсервованому вигляді і періодично його використовують для розробки таких речей, як цей Проект.

Втім є ще один документ, при прийняті якого дотримані всі процедури легалізації і саме використання цього документу і його положень Проект намагається підняти на щаблях нормативних актів, легалізувати його  в нормах спеціального закону. Мова йде про затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України № 248 від 08.04.2014р. Гігієнічну класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища важкості та напруженості трудового процесу (надалі – Гігієнічна класифікація).А оскільки все це проводиться під гаслом виконання Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні та затвердження плану заходів щодо її реалізації побудови системи організації безпеки та гігієни праці в Україні на основі ризикоорієнтованого підходу для забезпечення впровадження стандартів Європейського Союзу, пропонується безпосередньо порівняти ті стандарти Європейського Союзу з положеннями Проекту. Тим більше що це є унікальна і рідкісна можливість поспостерігати що відбувається при зіткненні дійсних європейських стандартів з українською реальністю.

Першою і головною нотою чи мотивом для цього порівняння є розміщене в Гігієнічній класифікації і перенесене в Проект визначення шкідливих умов праці, яким є «стан умов праці, за якого рівень впливу одного або більше факторів робочого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий». Це якби маркер, посил до європейської спільноти, в якому ми чесно говоримо їм – Панове! Екологія і безпечні умови праці це дорогі іграшки багатих країн. Ми бідна країна, з деградованою економікою і розваленими фабриками і заводами і у нас немає коштів на будівництво нових чи доведення на існуючих підприємствах величини факторів робочого середовища до допустимого рівня. Так, ми підписали Конвенцію про захист працівників від професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях № 148, в якій між іншим зазначено, що «Компетентний орган влади встановлює категорії, котрі дають змогу  визначати  небезпечність  шкідливого   впливу   забруднення повітря,  шуму  та  вібрації на робочих місцях і,  у разі потреби, вказує на основі цих критеріїв допустимі рівні впливу». Потім «Компетентний орган  влади   повідомляють   про   застосування процесів,   речовин,  механізмів  та  обладнання,  котрі  визначає компетентний орган влади,  які наражають працівників на професійні ризики внаслідок забруднення повітря,  шуму та вібрації на робочих місцях і,  у  разі  потреби,  компетентний  орган  влади  може  на встановлених умовах дозволяти або забороняти їхнє застосування». Ця Конвенція чинна на території України але ми  попередили спільноту про те, що цей текст треба розцінювати як завдання на майбутнє для нас і не треба доставати нас своїми стандартами. Це як в тому радянському анекдоті. Німець приїхав в Союз і вражений якістю наших доріг, розказує як у його країні, перед кожною виявленою і ще не ліквідованою ямкою, на дорозі ставлять червоний, попереджуючий прапорець. А йому у відповідь – Ви кордон перетинали? Бачили червоний прапор? Так що і ми вас попередили.

І все би нічого, якби ми на цій чесності зупинились. Зрозуміло, що свідоме чи по нерозумінню намагання нормативом законсервувати таку ситуацію робить безглуздими діалог і спроби щось застосувати з європейських стандартів безпеки праці. Проте надалі ми продовжуємо імітувати той діалог з європейською спільнотою і так же, фейково і імітаційно, починаємо зображати виконання тих вимог спільноти, які зазначаються в діалозі. При цьому брешемо самі собі і цілому світу, фальшуємо і перекручуємо ті перекладені на українську європейські стандарти. Причому іноді складається враження що це робиться не по злій волі учасників діалогу з нашої сторони а просто через те, що ми не розуміємо зміст тих стандартів і потребуємо ще якогось перекладача з української на українську.  Наприклад, ми без проблем використовуємо в своїх технологічних текстах світове визначення граничнодопустимої концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони (далі – ГДКр.з.), використовуємо самі величини цих ГДКр.з., погоджуємось що ці величини встановлюються у законодавчому порядку як норматив і порушення їх розцінюється як порушення нормативу з усіма наслідками. В тексті цього нормативного документу ми записуємо, що забороняється проектувати і експлуатувати виробничі приміщення, технологічні процеси, якщо вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони перевищує гранично допустимі концентрації (ГДКр.з.). Визначення цього документу є абсолютні, не підлягають трактуванням і їх не можна порушувати ні за яких умов. І одночасно з цим ми видаємо і використовуємо нормативи, якими доказуємо, що величини ГДКр.з. можна ігнорувати, якщо в організм людини, яка піддалась дії шкідливої речовини в кількостях, що перевищують ГДКр.з., ввести харчовий раціон або якщо такому організму виплатити якусь значну суму грошей. Це ніби свідчить що в нас існує переконання про існування унікального організму українського робітника, хімічні речовини на якого мають інший вплив ніж на організм робітника іншої країни, особливо коли цей організм отримає українську гривню ну і при великих гривневих сумах ці хімічні речовини взагалі перестають діяти на вітчизняні організми. Така правова шизофренія, при якій в головах як контролюючих органів так і виконавців співіснують протилежні, взаємовиключаючі нормативи, продовжується вже багато років, деформуючи свідомість нових поколінь спеціалістів, які мали би займатись цими питаннями. Ну а принагідно, щоб не особливо доставали всякі розумники, в тексті Проекту вже прибираємо те місце з діючого Закону «Про охорону праці», де в його статті 29 «Тимчасове припинення чинності нормативно-правових актів з охорони праці» йшлося про те, що «У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці.

Роботодавець зобов’язаний невідкладно повідомити заінтересованих працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за охороною праці»

Це ж що виходить? На кожне перевищення ГДКр.з., яке ми будемо фіксувати в картах умов праці при проведенні атестації, будемо питати дозволу у відповідного державного органу?

Продовжуючи порівняння з європейськими нормативами, звернемо увагу що у них немає поняття «шкідливі умови праці» і ті нормативи, які ми намагаємось використати, застосовують поняття «потенційні небезпечності і шкідливості» на робочому місці. Ці небезпечності і шкідливості не вимірюються рівнями факторів робочого середовища та/або трудового процесу і їхня кількісна міра – ризик. Така робота по оцінці ризиків у відповідності європейських стандартів розпочала проводитись і на Україні і згідно термінів національного стандарту України ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та безпекою праці» схема такої оцінки приблизно виглядає так. В промисловості існують підприємства чи об’єкти на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються, транспортуються одне або декілька небезпечних речовин або категорій речовин і ці об’єкти  відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Тобто вони є джерелом, ситуацією або дією, які потенційно можуть завдати шкоди людині чи призвести до погіршення здоров’я, або їх комбінація. Під час експлуатації об’єкта виникають невідповідності, якими може бути будь-який відхил від застосовуваних робочих стандартів, практик, процедур, правових вимог тощо. Деякі з цих невідповідностей можуть закінчитись  інцидентом (incident), який за визначенням є подія(ї), пов’язана(і) з роботою, за результатами якої(их) трапилась або могла трапитися травма чи погіршення здоров’я. Такими інцидентами є аварії, пожежі, вибухи, неконтрольовані викиди отруйних речовин в кількостях, які перевищують ГДКр.з. і визначена ймовірність таких інцидентів є ризиком, мірою небезпечності і шкідливості промислових об’єктів. Визначення цього ризику в стандарті  OHSAS 18001:2010 наводиться дослівно – ризик (risk) це є поєднання ймовірності виникнення небезпечної події чи впливу(-ів) та істотності травми чи погіршання здоров’я, які може бути зумовлено такою подією чи впливом(-ами). Спрощено це можна показати формулою Р = Й × В, де «Ризик» (Р) – це параметр, який враховує як ймовірність (Й) інциденту, так і його вплив (В).

Ну і поскільки впроваджується ризикоорієнтований підхід у сфері безпеки та гігієни праці, Проект теж містить визначення ризику. Це визначення перенесене з Гігієнічної класифікації, назване «професійним ризиком» і згідно тексту – «професійний ризик – імовірність та наслідки нанесення шкоди здоров’ю та життю працівників, пов’язаними з виконанням ними трудових обов’язків, зумовлені шкідливістю та/або небезпечністю матеріальних складових роботи залежно від умов їх використання, впливу чи взаємодії». Як видно, воно відрізняється від європейського визначення і щоб зрозуміти цю різницю, необхідно зробити те, що я вже зазначав – перекласти його з української мови на українську. Саме воно створено як кубик Рубика, ним можна маніпулювати і показувати різні комбінації слів і термінів, в залежності від того кому це визначення пред’являєш. Можна показати всім ревнителям європейського шляху – які претензії? Ми вжили всі ті слова, які вживаєте і ви. Ось є «ризик», є «ймовірність», «шкідливість», «небезпека». Але справа в тім що це є декорування, метод, який ми часто використовуємо в наших імітаційних і фейкових відносинах з цивілізованим світом. Саме для таких цілей ми приймаємо багато нормативів, які грають роль декорацій і при цьому подалі не використовуються в житті країни. Це є так звані існуючі в нашій країні мертві закони, мертві цілком чи в окремих положеннях. Як можна це визначення використовувати в цілях, для яких воно ніби то призначено? В цілях управління гігієною та безпекою праці? В цих цілях європейські стандарти теоретично, гіпотетично кожне підприємство, яке використовує найману працю розглядають як  джерело небезпек для працівників. Це є абстрактне підприємство і от вже в реальному житті європейський стандарт пропонує методику, яка розрізняє підприємства по ризикам виникнення ситуацій на підприємстві, які можуть нанести шкоду здоров’ю працівника. І от виглядає на те, що українське визначення ризику в порівнянні з європейським намагається використати, задіяти те безглузде українське визначення шкідливих умов праці. Тобто, виходячи з признання в нас умовами праці також  і умов, які виникають при інцидентах, при неполадках, аваріях, викидах шкідливих речовин, українське визначення ризику як би пропонує – а давайте будемо визначати ризики для здоров’я при постійному знаходженні працівників в тих умовах, коли  «рівень впливу одного або більше факторів робочого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий». Тобто, якщо взяти ту спрощену формулу європейського визначення ризику Р = Й × В, в якій величини ймовірностей існують в шкалі від 0 до 1, українське визначення пропонує величину Й зразу брати в значення 1, в значенні реалізованого інциденту і надалі працювати тільки з величиною В. Що таке ймовірність впливу на стан робітника в умовах реалізованого інциденту, в умовах перевищення гранично допустимих величин шкідливих факторів? Це величина, яка залежить від показника стану здоров’я працівника, показника віку працівника, показника стажу роботи працівника в шкідливих та (або) небезпечних умовах праці. Це схоже на європейське визначення індивідуального ризику, яке визначає розподілення ризиків в просторі об’єкту. Але в нашому випадку ризики не прив’язуються до робочого місця і можуть мати різні значення для одного робочого місця в залежності від індивідуальних показників кожного робітника. Звичайно це цікаве дослідження але яка користь від нього для основної справи управління гігієною та безпекою праці? Як цими показниками оцінювати стан безпеки праці на конкретному підприємстві? Не кажучи вже про те, що в нас давно вже не існує необхідної для такого дослідження медицини, в нас давно знищена мережа цехових терапевтів, яка на місцях могла кваліфіковано, багаторічно вести такі спостереження. І тут стає зрозумілим, що після втрати попутно з тією мережею і кваліфікованого корпусу спеціалістів з охорони праці, в нових обставинах  ми специфічне значення терміну охорони праці «небезпечні умови праці», замінили медицинським терміном «шкідливі умови праці», визначення якого навело МОЗ. Різниця суттєва – термін охорони праці говорить про ймовірну шкоду, медичний термін визначає пряму шкоду. Фактично МОЗ пропонує нам, кожному на своєму виробництві, повторно зробити дослідження, яке вже проведено світовою цивілізацією. Наприклад, дослідження на хімічних виробництвах, якими спостереженнями над робітниками і дослідами над тваринами були виведені величини ГДК для всіх, існуючих на сьогодні шкідливих речовин. Фактично це був розтягнутий в часі, який продовжується і сьогодні, аналіз хімічного ризику. Характерною рисою хімічних ризиків є їх проява лише у тих випадках, коли доза токсиканта перевищує визначену граничну величину. Мета цього аналізу була знайти значення гранично допустимих концентрацій токсичних речовин у воді, повітрі та грунтах. Тепер нам пропонують самим провести досліди над працівниками і підтвердити ті висновки, переконатися що дійсно Гігієнічна класифікація пише правду і дійсно при малих перевищеннях ГДКр.з. працівники отримають малі ушкодження здоров’я, при більших перевищеннях відповідно більші. В тексті Проекту є місця, які ніби визначають наміри авторів Проекту пропонувати пробувати нам керувати такими ризиками під час роботи в умовах, коли фактор робочого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий, шляхом зменшення часу перебування робітника в зоні ураження або шляхом використання індивідуальних засобів захисту. В принципі це та сама банальна пропозиція дослідами над робітниками переконатись самим, що при меншому часі перебування в зоні пораженя робітник отримає менші ушкодження а при більшому більші. Щодо використання індивідуальних засобів захисту то авторам Проекту повинно бути відомим, що використовуваний в промисловості індивідуальний засіб захисту органів дихання фільтруючий протигаз не призначений для роботи в зонах перевищення ГДКр.з. Призначенням фільтруючого протигазу є його використання тільки при ліквідації аварії або евакуації персоналу з зони аварії і при безперервному використанні його може вистачити тільки на одну зміну.

Далі, щоб декорування було більш переконливим, автори Проекту використовують в тексті фрагмент Директиви Ради європейських співтовариств 89/391/ЄЕС і попутно до нього монтують українську атестацію. Згідно статті 6 «Загальні обов’язки роботодавця» Директиви Ради європейських співтовариств від 12 червня 1989 року «Про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки і охорони здоров’я працівників під час роботи» 89/391/ЄЕС

1. В межах своїх обов’язків роботодавець вживає заходів,необхідних для безпеки і охорони здоров’я працівників, включаючи заходи щодо запобігання професійним небезпекам, інформування і навчання, а також підготовки належних організаційних заходів і необхідних засобів.
2. Роботодавець повинен слідкувати за тим, щоб ці заходи враховували обставини, що змінюються, і спрямовувати зусилля на поліпшення існуючих умов праці.

Роботодавець вживає заходи, про які йдеться у першому абзаці першої частини на підставі наступних загальних принципів техніки безпеки :

(а)запобігання ризикам;

(b)оцінка ризиків, яких не можна уникнути;

В українському варіанті цей текст набуває наступного вигляду

Стаття 8. Управління професійними ризиками

1. З метою управління професійними ризиками роботодавець:

1) проводить оцінку професійних ризиків для усіх робочих місць працівників;

2) визначає та вживає заходів щодо уникнення (запобігання) професійних ризиків, виявлених за результатами проведеної оцінки;

3) оцінює професійні ризики, яких не можна уникнути (запобігти), шляхом проведення атестації робочих місць за умовами праці;

В європейському варіанті першою операцією є запобігання ризикам, просте поняття, яке не потребує ніякої оцінки. Тобто, приймаючи тезу, що апріорі кожне підприємство є потенціальним джерелом небезпек, пропонується звести чи приблизити ризики до нуля шляхом заміни речовин, які шкідливі для здоров’я і здатні перебувати в завислому стані у виробничому середовищі на менш шкідливі чи безпечні речовини.  Процеси, що спричинюють забруднення повітря, створюють шум чи  вібрацію на  робочих  місцях пропонується,  в міру можливості,  заміняти процесами,   що   спричинюють  менше  або  не спричинюють  зовсім забруднення повітря, шум чи вібрації. Врешті можливі радикальні міри шляхом заміни персоналу роботизованими лініями і процесами. А вже на тих підприємствах, де це неможливо в силу різних обставин, необхідно вводити управління гігієною та безпекою праці шляхом оцінки ризиків, які не можна уникнути. Замість цього український варіант Проекту веде мову про необхідність провести якусь першу оцінку, що передує обом операціям і вже потім проводити  другу оцінку ризиків «унікальним» українським методом, т.з. атестацією робочих місць. Це є винайдений «український велосипед», який кваліфіковану і складну роботу по прогнозуванню ризиків, замінює простими замірами фактичних рівнів виробничих факторів на підприємстві. Замірами, які щоденно робила і робить кожна заводська лабораторія або автоматичні, цілодобові аналізатори повітря але тут, для придання цим замірам вже якоїсь містичної ваги, організовуються по країні додаткові лабораторії, видаються їм ще ліцензії і все це лягає додатковими витратами на підприємства. Відповідно до задуму авторів Проекту, повинні існувати і дві різні методики оцінки ризиків і тому

2. Проведення оцінки та управління професійними ризиками здійснюється відповідно до методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці та контролю за якістю її проведення визначається Кабінетом Міністрів України.

Другою особливістю Проекту, крім намагання легалізувати українську атестацію, є «необхідність» враховувати ті, вже існуючі безглузді місця існуючого проекту Трудового кодексу. Стикувати два проекти. Крім того, що проект Трудового кодексу теж використовує те саме визначення шкідливих умов праці, в його тексті є місце, яке ніколи не піднімалось і не обговорювалось критиками цього проекту. Намагаючись здолати пошесть, при якій в країні роботодавці замінюють трудові договори цивільними, автори проекту Трудового кодексу, ще на ранніх стадіях його монтування і просування, запропонували пункт, яким проголошували, що

Трудове законодавство не застосовується (крім законодавства про охорону праці) у разі, якщо фізична особа виконує зобов’язання, взяті нею за цивільним договором, який передбачає виконання нею певної роботи на користь іншої сторони договору.

Ця теза кочувала по всіх проектах ТК, врешті її навели і в Проекті, який я аналізую. Доречно було б зауважити, що на днях знову реанімувався профспілковий проект ТК, який зберіг всі ті моменти і робить слушним питання – хто захистить працівників від Федерації профспілок України?!

 Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на усіх роботодавців та працівників (за виключенням домашніх працівників), у тому числі:

3) фізичних осіб, які виконують роботи або надають послуги на підставі цивільно-правових договорів;

Те, що це місце в проекті ТК не стало темою в обговоренні критиками проекту, свідчить що до відсутності в країни промислової медицини, спеціалістів з охорони праці треба добавити і відсутність фахівців з трудового права. В підручниках трудового права можна знайти відповідне місце, де записано що охорона праці є частиною трудового права, заснована на трудовому праві і на специфічній підлеглості робітника роботодавцю. І от якщо численним болільникам і критикам нового Трудового кодексу ця специфіка була невідома і незрозуміла, то тут, в тексті Проекту, навіть людина без юридичної освіти і без знань трудового права, тільки здоровим глуздом може вловити безглуздість цієї тези. Адже ж якщо в Трудовому кодексі, в його обговореннях ми можемо тисячі раз проголошувати тезу «поширюється!», то вже в Проекті спеціального закону ми повинні реально її поширити. Як каже народна мудрість – хоч тисячу раз говори «цукор», в роті від того солодше не стане. Проект має завдання яке записано в преамбулі як «визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади безпеки праці та здоров’я працівників в Україні і регулює соціально-трудові відносини у цій сфері з метою забезпечення безпечних та здорових умов праці, збереження життя і здоров’я працівників у процесі трудової діяльності». Для реалізації цього завдання роботодавці вимагають «від працівників дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей під час виконання трудових обов’язків, а також під час перебування у робочій зоні», вимагають «від працівників знання та виконання вимог нормативно-правових актів з безпеки праці та здоров’я працівників, використання та застосування засобів праці за призначенням, правил користування засобами колективного та індивідуального захисту». Хтось може пояснити, як здійснити ці вимоги в межах цивільного права, які задаються цивільно-правовими договорами? Як реалізувати основне завдання Проекту у відносинах з тими фізичними особами? Скільки б не повторював цю мантру про «поширення», вона залишиться тою ж черговою українською, специфічною мертвою нормою закону.

Окремо треба дослідити, що мають на увазі і як розуміють автори Проекту те місце з Директиви Ради європейських співтовариств 89/391/ЄЕС, яке повністю перенесене в Проект і згідно якого

Стаття 7. Уповноважені з безпеки праці та здоров’я працівників

1. З метою організації роботи щодо забезпечення безпечних умов праці роботодавець призначає відповідального працівника з безпеки праці та здоров’я працівників або утворює структурний підрозділ з безпеки праці та здоров’я працівників, або відповідно до частини 5 цієї статті залучає суб’єкта господарювання, який надає послуги у сфері безпеки праці та здоров’я працівників.

Надалі до основних обов’язків та функцій того суб’єкта господарювання віднесено

3) контроль виконання працівниками вимог актів роботодавця з безпеки праці та здоров’я працівників.

     В принципі, якщо той суб’єкт візьметься навчати персонал роботодавця чи малювати на його замовлення агітаційні і попереджувальні плакати з охороні праці – проблем немає. Але якщо той контроль суб’єкт господарювання буде поєднувати з обов’язком роботодавця «вимагати», то виникають ті ж проблеми. Суб’єкт господарювання не має тих специфічних, трудових відносин з робітником, в межах який він може «контролювати і вимагати». А якщо контролювати то тільки як відеокамера, яку, до речі, роботодавець йому може надати для здійснення контролю і записи порушень робітника з якої потім роботодавець сам і прогляне.

Щоб зрозуміти феномен такого довгого існування цього безглуздого механізму атестації чи самого нормативу Методичні рекомендації, мабуть необхідно звернути увагу на цілі, які зобов’язані вони забезпечити. Гранично ця ціль проголошена в статті 43 Конституції України « Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці». І от уже розхожими стають зауваги, що реалізація цих цілей, що разом зі статтею 43 зібрані в Розділі ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» і досягнення яких забезпечує побудову демократичної, правової держави,  в нашій країні країни носить імітаційний характер. Як сама реалізація так і конечні досягнення. Коли ці цілі, ці задекларовані соціальні блага, попадають в наше середовище  деіндустріалізованої, напівфеодальної країни, вони вбудовуються в реальний ряд благ, змонтований нашими спільними відносинами. В цьому ряду на перших місцях знаходяться примітивні, одноденні турботи, зв’язані з щоденним виживанням. Реалії життя вступають в «змагання» з імпортованими соціальними благами і тоді парадоксальним чином самостійної цінності набувають самі механізми, якими забезпечується дія і існування цих соціальних благ. Так і в нашому випадку атестація робочих місць забезпечує працевлаштування різних спеціалістів і експертів відділів експертизи умов праці, патентованих лабораторій, які мають право проводити заміри, викладачів різних курсів і дорогих семінарів, які проводять навчання по темі атестації робочих місць.

Причому ця ізольована машинерія буває настільки самостійна і самодостатня, що її безглуздість навіть уживається з діяльністю в нашій країні міжнародних організацій і фірм, які контролюють впровадження чи застосування в нас міжнародних стандартів праці. Прикладом такої діяльності є діяльність в нашій країні організації ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна», яка розвиває напрямок сертифікації стандарту  OHSAS 18001, вимоги якого спрямовані на безпеку праці та охорону здоров’я і дозволяють уникнути ситуацій, пов’язаних із загрозою для здоров’я та життя людині і спричиненням шкоди персоналу та організації. На розміщенній в мережі сторінці організації записано, що її «аудитори пропонують унікальну комбінацію міжнародного та місцевого досвіду, незалежно від територіального розміщення клієнта», «досконально знають специфіку секторів промисловості, національні норми, ринки та мови, що дозволяє пропонувати рішення, адаптовані під потреби клієнта». На практиці ж її персонал, набраний серед наших співвітчизників, прибуває на підприємство, знайомиться з приготовленою і впровадженою для таких відвідин відділом промислової безпеки і охорони праці підприємства системою управління охороною праці згідно з вимогами нового стандарту. Згідно процедури і нового стандарту ідентифіковано ризики та вжито відповідних заходівз управління ними, з якими знайомлять аудиторів. Аудитори поважно вивчають ці папери, на їх основі роблять висновки про відповідность підприємства вимогам міжнародним стандартам ISO 45001 ну і відповідно забирають свої гроші, які їм згідно договору положено за їх «труди». Таку клоунаду ще можна вибачити, якщо ці аудитори дійсно не знають про існування на всіх підприємствах, які вони відвідали, документів паралельних тій системі управління, документів, які створені згідно паралельного міжнародному українського законодавства і які заперечують як сам стандарт  OHSAS 18001 так і міжнародне законодавство. Якщо ж вони знайомі з тими документами то, очевидно, в діяльності цієї організації це і називається тим загадковим словосполученням – «комбінація міжнародного та місцевого досвіду»

Директор Крайнєв атакує профспілковців “Захисту праці” в Українському інституті інженерно-технічних розвідувань для будівництва (відео, 01.10.2019)

Олег Верник: Ліричний відступ у хвилинку відпочинку (наболіло)

Про що хочу сказати… Соціальний та профспілковий актив України абсолютно не має досвіду боротьби з новітніми неолібералами від влади. Тривалий час ми абсолютно не перетиналися у своїй активності із різноманітними грантожерами-“соросятами”. І навіть більше того – частенько сприймали цих “чикагських хлопчиків” як певних партнерів у боротьбі з існуючим пострадянським владно-олігархічним монстром, який крок за кроком позбавляв трудовий народ України залишків патерналістської/соціальної держави та крок за кроком нищив соціальні та трудові права пересічних українців. Тобто ми б’ємо цю стару наволоч зліва, вони – справа. Спільну справу ж робимо… 

І ось настав цей умовний “Час Х”, коли соціально-економічний блок уряду був нарешті цілком і повністю відданий цим різноманітним та вкрай позитивним молодим «бізнес-коучам». Схопив по верхах основи 2-3 недолугих мейнстрімових неоліберальних економ-теорій в найдешевших чи взагалі безкоштовних для туземців американських Вишах, ці пацанчики вийшли нарешті на тропу війни із… власним народом. Тут, звісно, без жодного пафосу…

А що ми? Переляку, звісно, не має. Але ж і розуміння, переважно, не так багато – що це за «західні гості» і з чим їх їдять? З «братніми» росіянами наче вже розібралися, а тут таке лізе… Ми їм – про небезпеки неоліберальної політики зі знищення залишків соціального захисту, вони нам – так, супер, класно, «замочім так, що мало не покажеться». Ми їм – про європейські соціальні стандарти, вони нам – щось англійською з прискорених бізнес-курсів за недешево для лоховатих… З бадьорою посмішкою, з демонстрацією нестримної енергії на обличчях, бо їх саме так навчили себе продавати на хацапетівських бізнес-тренінгах з питань швидкого досягнення успіху «сдєлай сєбя сам»…

Мдя… Друзі, насамперед не гарячкуємо! Не кидаємося в обійми недобитих злодійкуватих монстрів для відчайдушних маневрів та двіжух заради їх остаточного врятування. Це не наші барикади, нехай зжирають один одного! Нам своє робити! Просто настав час соціальному та профспілковому активу України чітко та принципово визначити саме це «своє». Визначити раз і назавжди, визначити остаточно… Боротьба продовжується і це вам не кухри-мухри! 

Олег Верник
24.09.2019